Виховна робота

«Сонце української музики»

Сценарій позакласного заходу

                                                Учитель музичного мистецтва

Тростянецької спеціалізованої

               школи І – ІІІ ступенів №3

Герасименко Т.М.

«Сонце української музики»

Мета: ознайомити учнів із біографією відомого українського композитора, піаніста, диригента М.В.Лисенка, його творчими надбаннями. Дослідити зв’язки діяльності музиканта і митців української літератури: Т.Шевченка, І.Котляревського, Лесі Українки та інших. Формувати вміння декламувати поетичні та прозові твори. Розвивати творчі здібності школярів, зацікавлення культурною спадщиною українського народу. Виховувати любов до музики, повагу до українського мистецтва та культури.

                         Якщо Чайковського ми називаємо чарівником

                         російської музики,то Лисенка — цього чудового

                         і захоплюючого красою своєї музики композитора —

                         ми сміливо можемо назвати сонцем української музики.

                                                                                     К. Станіславський

Учитель. Шановні діти,гості! Сьогодні ми зібралися у цій залі, щоб відсвяткувати значний ювілей - 170-річчя від дня народження українського композитора, піаніста, диригента, педагога, збирача пісенного фольклору - Миколи Лисенка. В історії України постать Миколи Лисенка залишається унікальним прикладом поєднання в одній особі видатного музиканта, непересічного культурного й громадського діяча, незалежної, інтелігентної і чесної людини. Микола Віталійович Лисенко — засновник національної музично-творчої школи, основоположник української класичної музики.

Ведучий 1.  22 березня 1842 року в селі Гриньки на Полтавщині в родині Віталія Романовича Лисенка і його дружини Ольги Ереміївни народився син Микола. І ніхто не міг передбачити в ньому майбутнього композитора.

Ведучий 2. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість.

Ведучий 1.  Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в Петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське.

Ведучий 2.Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, поміщикові М.Булюбашу, у якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю.

Ведучий 1. Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М.Старицький, над М.Лисенком "...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи з одного боку - французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку - українська мова... пестощі і зайва простота манер. Перша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з "пейзанами", а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями, а вечорами відпускала весь полк служниць для забав з паничем звичайно, забави ці полягали в різноманітних народних іграх. Протести матері тут були безсилими, і вперта наполегливість і сльози дитини, які енергійно підтримувала обожнююча свого внука бабуся, переважали протести, тим більше, що і батько став на сторону тітки".

Ведучий 2.У такому середовищі, серед таких людей і виростав майбутній композитор. Але саме народна стихія, культура і побут народжували у серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва.

Ведучий 1. У 1852 році хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчившись усього декілька місяців, переходить до іншого - пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчанні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і в старанності.

Ведучий 2. Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час туди приїжджав із Полтавської гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат М.Лисенка,більше піввіку пройшли вони разом. Разом училися в Київському університеті, збирали й записували народні пісні, обговорювали перші художні задуми і навіть у творчості доповнювали один одного. Майже всі опери М.Лисенка написані на лібрето М.Старицького, більшість драматичних творів Старицького насичені музикою Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну роль у подальшому житті обох велетів нашої культури.

Ведучий 1. В архіві М.В.Лисенка зберігся пожовклий аркуш паперу, датований 1882 роком, на якому Старицький написав звернення до Лисенка.

Читець:

Жадібного на струнах не грай,

Мій єдиний, коханий мій друже,

І серденька мого не вражай,

Бо воно і без того недуже.

Сльози-неміч жіноча, слаба,

А нам треба розбуркати сили,

Щоб піднять свого брата з могили,

Просвітить вікового раба.

Та не грай же сумного, не грай,

А отак вдар-но пісню завзяту,

Щоб долинула в темную

І там жовч зворушила украй.

Ведучий 1. Після закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії.

Ведучий 2. У 1859 році Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету, де вже навчався М. Старицький. Наступного навчального року вони змушені перевестись до Київського університету, щоб уникнути репресій після студентських заворушень у Харкові. Тут юнаки потрапляють у коло прогресивного студентства, що складало так звану київську "Стару громаду". Відбувається знайомство Лисенка з Тадеєм Рильським, Борисом Познанським, Петром Косачем, Михайлом Драгомановим та його сестрою Ольгою, Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким та багатьма іншими, чиє самовіддане служіння національній ідеї визначило політичний і культурний розвиток України у другій половині XIX — на початку XX ст.

Ведучий 1. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 році, М.Лисенко вдало поєднував з заняттями музикою, яка все більше і більше захоплювала його.

Ведучий 2. У цей же час він багато пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів. Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, із яким ніколи не розлучався.

Ведучий 1. Музика не тільки вабила М.Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Йому праглося більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати виконавську майстерність.

Ведучий 2. З 1867 по 1869 рік він навчається у Лейпцизькій консерваторії, а з 1874 по 1876 рік - у Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М.Римського-Корсакова.

Ведучий 1. Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, з властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість, не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську діяльність.

Ведучий2. У доробку Миколи Віталійовича Лисенка — понад 100 романсів. Показово, що творчий шлях митця почався із сольної вокальної музики. До неї він звертався і далі протягом майже всього життя.

Найбільше солоспівів композитор написав у 60—80-ті роки, а потім у другій половині 90-х і у 1900-ті роки, цілком закономірна творча парадигма композитора – Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Микола Гоголь,І.Франко ,Леся Українка та інші. Два періоди в романсовій творчості Лисенка — це два етапи його мистецьких пошуків. У 60— 80-ті роки Лисенко звертається до поезій Тараса Шевченка.

Ведучий 1. Микола Лисенко і Тарас Шевченко... Не можна навіть уявити собі життя і творчості Миколи Віталійовича без Великого Кобзаря. Живого водою з глибоких джерел народної творчості омив свою музу Тарас, з тої ж криниці черпав своє натхнення і Лисенко. Не дивно, що його пісні на слова Шевченка давно вже стали народними. Хто не знає знаменитого "Заповіту", "Гомоніла Україна", "Садок вишневий коло хати"?

(Звучить пісня на слова Т.Шевченка "Садок вишневий коло хати").

 Ведучий2. Лисенко свято шанував пам’ять Кобзаря. Як тільки зазеленіють "лани широкополі" їхав з родиною у Канів на могилу Тараса. Над сивим Дніпром лунало полум'яне слово Тараса: "Поховайте та вставайте",- гримів хор. Про що думав Микола Лисенко в ці хвилини, не важко здогадатись.

(Звучить «Заповіт».Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка)

Ведучий 1. Від 1862 р. Лисенко щорічно організовує концерти пам'яті

 Т. Шевченка, що, до речі, породжує нову концертну форму — змішаний концерт.

Ведучий 2.Сам композитор виступає в цих концертах як піаніст і хоровий диригент. Звучать його обробки й авторські твори, композиції інших авторів на слова Шевченка та інших поетів, вірші Т. Шевченка і фрагменти з вистав за його творами. Нині така концертна форма для нас звична. Але в Україні вона бере початок саме від лисенківських концертів.

Ведучий 1.Наступний етап у романсовій творчості класика української музики пов'язаний із іншими поетичними образами й музичними тенденціями.

Ведучий 2. Микола Віталійович не обмежується тільки виданням збірників пісень. Він активно впроваджує зібраний фольклорний матеріал у життя, розкриває перед слухачами художні багатства народної пісні, прищеплює любов до неї. Протягом усієї діяльності М.Лисенко проводить активну виконавську практику з аматорськими хоровими колективами, в репертуарі яких основне місце займають українські народні пісні, включає їх в музичні сценічні твори.

Ведучий 1.  У збиранні народної творчості Лисенкові допомагали видатні діячі  української культури: Леся Українка, Олена Пчілка, М.Кропивницький. Творча і досить плідна дружба була між М.Лисенком і Дніпровою Чайкою, людиною неабиякого таланту і великої душі. Відомі дитячі опери "Зима і весна", „Коза - дереза"," Пан Коцький" були створені Миколою Віталійовичем на лібрето Дніпрової Чайки.

Ведучий 2.Усі ці опери ставили і виконували на квартирі Миколи Віталійовича його діти, члени родини та знайомі. Режисером, костюмером і автором декорацій була українська письменниця Леся Українка.

Ведучий 1.Як дітям цікаво було грати ролі в  цих операх! Їх героїв вони змалку знали з народних казок, які їм розповідали мами і бабусі. Ви теж знайомі з ними, бо, мабуть, не раз перечитували і "Пана Коцького", і "Козу-дерезу".

Інсценізація.

Ведучий 2. Музику й пісню дуже любила дружина М.В.Лисенка, Ольга Антонівна Ліпська. Ким була ця людина для великого композитора? Дружиною, матір’ю, яка народила йому чотирьох дітей, мудрим порадником, невтомною помічницею, найвірнішим другом. Як радісно вона вітала у своїй господі І.Франка, М. Коцюбинського, Лесю Українку, М. Кропивницького, М.Садовського та інших поборників святої правди в мистецтві. Не було жодної справи, у якій Ольга Антонівна не була б співробітницею чоловіка. . Бо без неї не вистачило б сил у Лисенка-композитора звершити свій творчий подвиг.

Ведучий1. Важливою подією у творчому житті Миколи Віталійовича було впорядкування в 1889 р. музики до "Наталки Полтавки". І зрозуміло, що в п'єсі важливе місце було приділено народній пісні. Цілий ряд пісень "Віють вітри", "Сонце низенько", "Ой під вишнею" були з самого початку вказані І.Котляревським у тексті. Лисенко розкрив усі виразні можливості народної пісні, виніс цю пісню на велику оперну сцену, звідки вона звучала у високо професіональній художній обробці.

-         (Звучить пісня Наталки "Віють вітри",інсценізація).

Ведучий 2 . Життєвий подвиг Лисенка не обмежується написанням музичних творів. Важливим для нього був і розвиток виконавства, і то не лише в його час. Саме Лисенко заклав основи професійної мистецької освіти в Україні, відкривши в Києві 1904 р. свою Музично-драматичну школу, у якій, окрім музичного, були відділення української та російської драми і перший на теренах Російської імперії клас гри на народних інструментах — клас бандури, який, попри всі складності його організації, дав перший випуск у квітні 1911 р. Зі Школи Лисенка виріс згодом Музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка — провідний мистецький заклад України у 1918—1934 pp.

Ведучий1. В архіві М. Лисенка зберігається багато різних матеріалів та документів, які можуть зацікавити науковців, збагатити виконавський репертуар. Зокрема це стосується гоголівської тематики.

Українські повісті Миколи Гоголя, які мають особливу притягальну силу, магнетизм, привертали увагу багатьох митців, що зумовило появу численних мистецьких творів у різних жанрах.

Так з’являється опера «Тарас Бульба»

Ведучий 2.  Про неї  І.Я.Франко сказав: "Та це ж сам народ промовляє".  “Тарас Бульба” – вершинний твір класичної української музики, яскраве національне музично-сценічне полотно, яке має свою художньо-естетичну цінність.

  (Звучить арія Остапа з опери М.В.Лисенка "Тарас Бульба"або відеозапис).

Ведучий 1.  Івана Франка й Миколу Лисенка поріднили спільні ідеї і міцна творча дружба. Знайомство Лисенка з І.Франком, яке відбулося в Києві в 1885 році, мало важливе значення для фольклористичної діяльності композитора. Іван Якович був чудовий співак і з натхненням проспівав Лисенку ряд галицьких пісень, між ними повну ніжної лірики "Жалі мої, жалі".

Ведучий 2. Микола Віталійович тут же вирішив вмістити записані від Франка пісні в четвертий випуск свого збірника українських пісень, який вийшов у 1887 році.

Ведучий 2.Постійна напружена праця підірвала здоров'я композитора. Улітку 1912 року він їде лікуватися на курорт Наугейм. Але життєві обставини не були сприятливими для поліпшення здоров'я—це і величезне навантаження в навчальному закладі, і творчі пошуки та невпинна громадська робота, а до того ще й закриття владою у жовтні 1912 року "Українського клубу", у якому М. Лисенко був головою. Незважаючи на жорстокі та болючі негаразди, до останнього дня свого життя Микола Віталійович працював. І шостого листопада 1912 року, так само, як в інші дні, він зібрався до своїх учнів на заняття. Але через несподіваний серцевий напад земне життя українського Бояна спинилось.

Ведучий 1.Сергій Єфремов у нікролозі "Інтимна сила" напише, що "мистецтво, з легкої руки небіжчика, було  ніби тим передовим загоном, авангардом українства, що підготовляв дорогу іншим національним формам і домаганням".

Ведучий 2.Але найвищою нагородою Лисенку є, мабуть, не просто данина пам'яті й шана нащадків, а те, що саме йому судилося стати автором двох національних гімнів, котрі утверджують духовну велич Людини й Народу. Перший із них — "Вічний революціонер" (1905) на вірші І. Франка (довго й безпідставно експлуатований радянською владою, хоча славить він революцію духовну, а не комуністичний переворот). Другий — "Дитячий гімн" на вірші О. Кониського (1885), всесвітньо відома тепер "Молитва за Україну" — "Боже Великий, Єдиний!", яка з 1992 р. затверджена офіційним гімном Української православної церкви (Київський патріархат) і стала наприкінці XX ст. другим державним гімном незалежної України.

«Молитва за Україну»

Учитель. Дорогі діти, гості! На прикладі цього заходу ми ще раз переконуємося, що живемо в благодатному краї, який багатий на мальовничу природу,на щедру землю, на талановитих, добрих, роботящих людей.

Багато поетів, музикантів, художників прославило Батьківщину своєю творчістю. Сьогодні ми представили дослідницько-пошукову роботу учнів, яка стосується лише кількох геніїв українського мистецтва:М.Лисенка,М.Старицького,Т.Шевченка,І.Котляревського, Лесі Українки - але на цьому не ставимо крапку і продовжуємо вивчати творчість інших українських діячів, бо ми, нащадки, повинні духовно розвиватися, зростати й  продовжувати традиції.

Діти, ви молоді громадяни України. І саме від вас, від вашої освіченості, наполегливості залежатиме майбутнє. І як не буде вас, розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбутнього в  нашої держави.